Храм поезії ( 🖤 )

багряне мерехтіння осіннього джазу 🎹 🍂 #творити

починати любити першою, як починають новий день, не знаючи, чи складеться він у чіткий фотознімок, чи стане він доброю пам’яттю, чи втече з вудочки думки, як слизька риба життя, ця насмішкувата вертихвістка як починають нову книжку – писати, не уявляючи всіх подробиць, читати – не знаючи, чи дійдеш до останньої крапки, чи кинеш на пів дорозі, гортати – вдивляючись в обриси літер, обдумувати – як приміряють вбрання…

Ватра "Мій пересельщик уже за порогом, – каже Володька в тиші, – Треба би сісти. Чекає дорога в місце спочинку грішних. Як мені писано, так і приляже карта на дошки столу." Риси Володьки – обвітрені кряжі. Очі – порожнє поле. "Тільки от шкода, – говорить, – доживши, йти й не лишити тіні. Дім розтягають на цеглу і шифер. Дерево вчахне. З сином Теж не в ладах – не згадає, напевно, й буде у цьому правий." Сльози…

Запрошую! Вхід вільний, за попередньою реєстрацією. https://forms.gle/7J2uEBDxzDJ4iFYC7 До зустрічі ✨

Проросте зерно поміж двох могил, На горі богів, де герой спочив. Поміж граду й злив, де юнак блукав, Де забув, що жив. Серед сивих трав. Проросте зерно на краю обáв. На октаві сліз, на початку клятв. У золі удач, у пітьмі хвороб. Де згубив себе у бески‌дах хорд. Проросте зерно на престолах вад, У тунелі зрад, де в дурмані спав. До цвітіння слив, до початку слів, В сяйві лжесвітів, де колись осліп. Проросте зерно і…

ПОЛОВИНКИ Відшукавши усі ерогенні ділянки і точки, Моє тіло вивчав по зірках, та наносив на мапу, Подарунок небес, астроном, чи улюблений сталкер, Половинка і пазл, не змінивши, коханням доповнив. Пам'ятаєш, любив цілувати обидві долоні, Прислухався до пульсу і рухався з ніжністю вище, Заповзали мурахи під шкіру, сполохавши вирій І метелики пурхали, іскрами сипались вгору. Повертались, студили розпечене пристрастю…

ev* символічним було те, що село зібрали біля цвинтаря — мов наказують "споглядайте, поки є можливість, споглядайте — бо скоро там будете ви" а опісля — вагони, неначе десятки й десятки черев підступних змій; там — родини розділені, там — ґрунт розритий, там — рев водоспадів стих та плекати культуру в умовах, близьких до в'язниць — то мов у рану глибоку посадити зерна надії, що колись — що колись! — вийде…

післясмак скинутих мов попіл з твоїх сигарет бомб довго торкатиметься губ своїм крижаним "чшшш..." маємо нове коло палкіше полярного на двадцять чотири сонця неосяжної творчої глибини коли, пам'ятаєш, бігали за дядькоіванів сарай гратися твоїми недозрілими дичками губилися серед високих розпечених стовпів ступня до ступні над розпаленим багаттям до червоного ока законсервованої імперії я бачив як ти виймала із себе…

Я у пастці. В'їдається в шкіру рибальський міцелій , Щоб мереживом неводу витягти спори думок. Диким танцем здіймається хвиля у річці завмерлій, А тенета міцні, а тенета ласкаві, як шовк. Говорити. Навіщо? Обізнаний в справі рибалка, За законами Всесвіту риба завжди мовчазна, Як постскриптум, який майорить у спідничці бунтарській, Як зворушена пострілом сонна холодна війна. Дна не бачу. До носа тягну рятувальну…

https://t.me/mfvrdl Приходьте грати в Мафію в чат